Притчі

Притча про крила творчості 

У саду вирувало справжнє життя. Весело співали птахи, копошилися комахи, невтомно трудилися бджоли й муравки. Серед цієї метушні й галасу на гілочці сиділа Гусениця. Вона ліниво грілася під променями Сонечка. Несподівано її увагу привернув дивовижно гарний Метелик. Він вільно пурхав над квітами. їй подумалося:

—       Як же йому добре — красивому й щасливому! Вільно літає там, де йому лишень заманеться. Скільки цікавого може пізнавати! А що я? Я зовсім на таке не здібна... І ніколи не буду щасливою...

І Гусениця зовсім поникла й засумувала... Раптом вона побачила своїх приятельок, які із захопленням пряли тонесенькі шовковисті нитки.

—       Що це ви робите? — байдуже запитала Гусениця.

—       Як що? — здивувалися приятельки. — Хіба ти не відчуваєш, що ми повинні робити саме це?

Гусениця задумалася... І справді, щось ізсередини підказувало, що вона мусить прясти нитки. Потихеньку, неквапливо прийнялася заділо. Спочатку їй було важко й лякливо... Згодом, коли в неї стало гарно вихо­дити, почала працювати впевненіше й завзятіше. Навіть забула про свій смуток. За роботою наша знайома не помічала часу і втоми. Хатинка-кокон збільшувалася, ставала затишною. У Гусениці дедалі зростало почуття за­доволення. Нарешті вона повністю сховалася у своїй хатинці.

Відпочивши від тяжкої, але плідної праці, Гусениця відчула нестри­мне бажання вивільнитися, шукати нове захоплююче заняття. А ще дуже хотіла віддячити своїм подругам, зробити для них щось корисне і приємне. І коли вона нарешті роздерла кокон, світло лагідного Сонечка осяяло неймовірної краси крила. Її крила! Мрія збулася — вона стала Метеликом, готовим в усій величі творити благо, добро, красу!

Сутність: Лише у праці в людини виростають крила творчості, Я які підносять її над нудьгою, сірою буденністю, дають змогу зміню­

вати світ на краще.

Мрій, твори красу, даруй радість іншим!

Притча про таланти

Одного разу мудрий і щедрий Батько, їдучи в іншу країну, зібрав синів і передав їм спадщину. Своїх дітей він добре знав, а тому одному дав п'ять талантів, а другому - два, а третього наділив іншим. І сказав їм:

 - Протягом тривалого часу я вчив вас, як потрібно вести господарство, щоб усюди був порядок. Господарюйте без мене спритно, робіть все на краще. Він дав настанови, міцно обняв синів і пішов у своїх справах. Згодом Батько повернувся і зажадав звіт. Перший син приніс йому п'ять талантів і сказав, що мав поклик примножувати їх. Тому поверх отриманих п'яти талантів отримав ще стільки ж. Другий - два таланти, а до них доклав ще два. А ось третій син розгорнув в хусточці один талант і сказав:

 - Батько, ось талант, який ти мені дав. Візьми його. Він цілий і неушкоджений! Я закопав його в землю, щоб він ніде не подівся. Ти суровий, і я боявся щось з ним робити.

- Ти хитрий нероба! Чи не виправдовує себе! Я сподівався на тебе. Дав тобі можливість створити щось для себе, а значить і для мене, для спільної справи. А ти закопав свою можливість! Чи не приніс ніяких плодів! - сказав розгніваний батько і віддав його талант першому синові.

А суть цієї притчі в тому, що той, хто відчуває своє покликання, творить себе і навколишній світ. Тому йому дається і додається. А той, хто нічого не робить - у того віднімається і те, що він має. Множ свої таланти! Створюй красу і даруй радість іншим!